Ідея створення серії пейзажів з тріщинками – кракелюрами виникла спонтанно. Я, зазвичай, прокидаюсь рано, розтуляю штори і довго дивлюсь в небо. Милуюсь світанком. І ось в один з таких днів я побачила прекрасне яскраве весняне небо, прикрашене гілочками дерев як тріщинками, оскільки листочків ще не було і нічого не заважало грі небесних барв.  Так і народилася ідея “потріскати” небо. Коли встає сонце, стан неба в процесі світанку змінюється, то вийшла серія одного красивого ранку.

Технічно створити тріщинки просто та водночас складно. “Потріскати” можна будь-яку поверхню, але зробити так, щоб тріщинки мали потрібний розмір, форму, текстуру і напрям – дуже складно. Робота потребує терпіння, досвіду та швидкості.

Розкриваю секрети технології :

1 етап – тональна підкладка темним кольором, я використовувала чорний, але можна умбру, сині або зелені кольори, в залежності від ідеї.  Я хотіла добитись враження старості, для цього чорний підійшов ідеально.

2 етап – покриття спеціальним кракелюрним лаком, або сумішшю, котрих зараз безліч в художніх крамничках.

3 етап – коли кракелюрний лак починає підсихати, потрібно швидко наносити наступний шар – вже, власне, само небо. Формат робіт великий, тому я замісила колір неба попередньо і багато, щоб не витрачати час на замішування фарби коли лак вже сохне – інакше він висохне і тріщини будуть невдалі. Кракелюри виникають завдяки різній швидкості висихання лаку і фарби, котру ми наносимо один на іншу – лак сохне повільніше і рве на тріщинки фарбу, котра вже підсохла і заважає випаровуванню вологи.

Я роздробила кожну роботу на декілька кольорових зон і наносила лак та фарбу почергово по цим зонам. Тільки в одній картині робота була зроблена в один етап –  це вже небо после сходу сонця і не має таких яскравих переходів. Люблю спостерігати за процесом, коли фарба тріскається – це неначе магія, коли на очах змінюється і перетворюється поверхня.

4 етап – малюнок самих дерев. Тут я теж вирішила підійти оригінально. Оскільки фактура неба незвичайна, писати дерева пензликом – банально, хотілось цікавого технічного прийому, і тут також допомогла фантазія. Я використовувала насадки для тюбиків для вітражних контурів, і писала ними дерева, вийшло продовження тріщинок.

Так і виникла серія кракелюрного неба. Натхнення вранішнього неба та застосування творчого підходу та досвіду.